Скільки банків потрібно Україні?

У світовій банківській практиці бувають випадки, коли дійсно доводиться ліквідовувати деякі неплатоспроможні банки. Але це носить, швидше, винятковий, а не масовий характер, як це мало місце в Україні.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті НБУ, на 1 грудня 2015 р. в Україні існувало 120 банків (це з урахуванням банків, в яких було введено тимчасову адміністрацію). На 1 січня 2015 р. було 163 банки, а на 1 січня 2014 р. – 180 банків. Виходить, що за два роки кількість банків в Україні зменшилася на 60. Добре це чи погано?

Якщо послухати висловлювання представників НБУ та окремих представників влади, то це називається “успіхом реформ банківської системи”. Згідно із заявами НБУ, скорочення банківської системи носило реформаторський характер і було спрямовано на зменшення кількості неплатоспроможних банків і банків, що займаються сумнівними операціями. Загалом звучить більш-менш обґрунтовано, але в цій ситуації виникає інше питання: якщо дійсно було так необхідно масово закривати банки в Україні, то який це дало ефект, як це поліпшило роботу банківської системи?

Згідно з інформацією НБУ, на 1 грудня 2015 р. загальний розмір активів банківської системи становив 1,275 млрд грн, або 53 млрд у доларовому еквіваленті. На 1 січня 2014 р. цей показник був 159 млрд у доларовому еквіваленті. Виходить, що банківська система зменшилася втричі після такого “очищення”. Це, швидше, не “очищення”, а розвал банківської системи України.

Керівництво НБУ часто заявляло, що закриття банків – це вимушена міра, покликана зменшити кількість проблемних активів. На 1 грудня 2015 р. частка прострочених кредитів склала 21,2% від загальної кількості виданих кредитів, тоді як на 1 січня 2014 р. цей показник був 7,7%. Виходить, що масове закриття банків призвело до зростання проблемних кредитів, а не навпаки. І в цьому немає нічого дивного. Бо внаслідок закриття великої кількості банків керівництво НБУ самостійно спровокувало втрату грошей юридичних осіб, адже на відміну від грошей фізосіб, гроші на рахунках юросіб у банках, які ліквідував НБУ, ніхто не компенсував. А це означає, що одні юридичні особи стали банкрутами, а інші не змогли розрахуватися зі своїми контрагентами, і в результаті цього спрацював ланцюжок взаємних неплатежів. Навіть юрособи, які нормально працюють й обслуговуються у великих банках, не змогли отримати гроші від своїх контрагентів і не можуть нормально обслуговувати свої кредити. Відповідно, кількість проблемних кредитів зростає прискореними темпами, і немає ніякої можливості цей процес зупинити. І виною тому є виключно прорахунок керівництва НБУ щодо масового закриття банків.

У світовій банківській практиці бувають випадки, коли дійсно доводиться ліквідовувати деякі неплатоспроможні банки. Але це носить, швидше, винятковий, а не масовий характер, як це мало місце в Україні. Головне завдання Нацбанку – це не розорити банк і домогтися його закриття, а навпаки, допомогти банкам, насамперед великим і середнім банкам, вижити на ринку і відновити платоспроможність. Ось саме цього НБУ і не робив. Спочатку вони вводили в банк своїх кураторів, які найчастіше й були винуватцями доведення банку до банкрутства, а вже потім оголошували банк банкрутом. У кінцевому підсумку банк закривали, активи банку розкрадали на стадії тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а НБУ робив вигляд, що вони реформують банківську систему.

На 1 грудня 2015 р. загальна сума грошових коштів юросіб на банківських рахунках становила 304 млрд грн (або 12,7 млрд у доларовому еквіваленті), грошові кошти фізосіб – 373 млрд грн (або 15,5 млрд грн). На 1 січня 2014 р. ці показники були по юрособам близько 30 млрд дол., а по фізособам – на рівні 54 млрд дол. За два роки банківська система не просто втратила свої пасиви, вона позбулася найголовнішого – довіри. Тепер навіть важко порахувати, скільки потрібно десятиліть, щоб українці і бізнес знову понесли гроші в банки.

Розвалити банківську систему не складно, і це добре видно на прикладі роботи чинного керівництва НБУ. От створити ефективну та дієву банківську систему довго і важко. І чим швидше буде замінено керівництво НБУ на професіоналів, тим швидше можна буде говорити про те, що українська банківська система відновлюється. Не має значення, скільки в Україні працює банків. Головне, щоб вони були ефективними і нормально працювали. Але з цим керівництвом НБУ банки не можуть працювати. Вони можуть існувати тільки і дивитися, як руйнується те, що було створено в Україні з великим трудом за чверть століття.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *